Прогулянки біля моря (частина 1) PDF Печать E-mail
Оценка пользователей: / 24
ПлохоОтлично 
Добавил(а) DjiD   
alt

В дитинстві наша сім’я лише кілька разів вибиралась на море, адже дорога туди була дуже довгою, тому я й не скажу, що я фанат моря, а от для нашого тата Крим - Батьківщина. Народившись у Сакському пологовому будинку та провівши чудові роки свого життя біля безкрайніх просторів він ним живе і далі. З сином любимо їздити до моря, адже це і оздоровлення і відпочинок. А тут ще така чудова компанія підібралась. Тому, на сімейній раді вирішили на авто вирушити у подорож до Криму.

У Чорноморському були свої позитивні та негативні моменти. Але для мене поїздка в цілому залишилась з гарними враженнями. Сім’я відпочила від робочих буднів, трохи оздоровились, надихались, Ілля знайшов нових друзів (Ангелінка тепер одна з його кращих друзів ), поподорожували по Криму.
Для нашого тата Крим - Батьківщина, він народився у м. Саки (поруч Євпаторії), до школи прожив у Армянську (поруч з Красноперекопськом), а влітку в цей час жив поруч Євпаторії. Для нього подорож по містам дитинства була ностальгічною.
Не дуже сподобалось дальність від пляжу, хоча в інших моментах на базі (принаймні на другому поверсі) було зручно. Ми поїхали на море тільки тому, що зібралась гарна компанія. І час, проведений біля будинка був для мене в більшості дуже приємним.

Виїхали з Києва біля 12-30. Через 6 годин були у Вознесенську.
По дорозі моїм улюбленим місцем для перегляду залишається Южноукраїнська АЕС. Мене завжди манять якісь технологічні будівлі, АЕС вражає своїми масштабами. Біля неї знаходиться штучне озеро, яке охолоджує реактори.


З Вознесенська рушили о 6.00 і о 12.00 вже були на місці.
По дорозі мене трохи закачало і зупинялись у полі. Там зустріли майже ручного метелика, який безтурботно займався своїми справами:


Поки їхали, було жаркувато, то в машині користувались кондиціонером, який дав мені більше доби прохворіти та полежати у ліжку (а може моя підсвідомість вирішила, що пора відпочити від усього ).
Але в перший вечір ми пішли на ближній пляж. Зустів він нас водоростями, хвилями і камінням. Синові сподобалось бігати по камінчиках та кидати дрібні у воду:


А татко фотографував наше місце перебування. З усіх, зроблених ним знімків, мені до душі запав цей:

Можливо, тому що з нашого вікна ми бачили дуже схожу картину.

Відлежавшись у ліжку, та одужавши, вирушили у манрівку. Перша подорож заплановувалась у Євпаторію-Саки, але вирішили заїхати подивитись в інші місця.


Перша зупинка - фото макових полів і з"ясовується, що фотоапарат взяли, а батарею забули в номері. Довелось користуватись тим, що є під рукою - мобільний.
Макові поля переходять у пшеничні (а може якісь інші злакові), часом видніються чудові червоні рушники:


Перша зустріч з озером Донузлав.
Уникальное по своим размерам, конфигурации и экосистеме солёное озеро в западной части Крыма. Лечебный состав воды представляет собой смесь рапы лимана, морской и родниковых вод. Северо-западная часть объявлена заповедной. В 1962 г. озеро было соединено с морем узким входным каналом, фактически став заливом Черного моря. До 1994 г. в порту "Донузлав" располагалась Крымская военно-морская база Черноморского флота, в состав которой входили подразделения противолодочной морской авиации и кораблей-истребителей. База боевых дельфинов превращена в реабилитационный центр Евпаторийского дельфинария, проводятся сеансы дельфинотерапии (купание с дельфинами).


Вітряна електростанція.
Донузлавскяа ВЭС - первая в стране ветроэлектростанция, самая большая в СНГ на момент создания. На большой площади посреди крымской степи расположен геометрический лес высоких мачт с пропеллерами электрогенераторов. Станция проектировалась ещё в советские времена для обеспечения энергией базы Черноморского флота на оз. Донузлав. Сооружена в 1993 г. по совместному договору между Украиной и США на базе лицензионных ветротурбин USW56/100. Всего установлено более 100 ветряков общей мощностью 11 МВт, чего хватает для обеспечения электричеством посёлков Мирный и Новоозёрное. Рядом находится Мирновская ВЭС на 177 ветроагрегатов общей мощностью 21 МВт. Продолжается строительство новых станций.




Наступна зупинка - покинутий військовий аеродром.
Бывший секретный аэродром Крымской военно-морской базы Черноморского флота на Донузлаве. Строительство базы было развёрнутов 1960-х гг., с помощью искусственного канала озеро Донузлав было превращено в залив. Ещё с довоенных времён здесь находился гидроаэродром, где базировались самолёты-амфибии Бе-2 (затем Бе-6, Бе-10, Бе-12). В кон. 1960-х гг. на берегу озера была построена взлётно-посадочная полоса 1500x36 м. Впоследствии ширина полосы была увеличена до 40 м. База существовала до распада СССР. Расформирована в 1994 г., на её основе создан Южный военно-морской район ВМС Украины, который занял небольшую часть объектов в р-не пгт Новоозёрное. Аэродром заброшен, практически не охраняется, инфраструктура приходит в негодность. Сохранилась взлётная полоса, рулёжные дорожки, самолётные ангары, диспетчерская вышка, другие сооружения.
По нього від пс. Мирний треба було їхати по грунтовій нерівній дорозі. Гадаю, наше авто не дуже розділяло мого бажання побачити це місце.



І після цих безкраїх пейзажів поїхали до Євпаторії, яка зустріла нас зеленими вуличками.


Там пообідали і відвідали храм Св. Іллі.
Греческая церковь, освященная во имя святого пророка Ильи, расположена на набережной Евпатории, рядом с причалом яхт-клуба, мечетью Джума-Джами и Собором Св. Николая. Действующая церковь, охраняемая государством, как памятник архитектуры. Свято-Ильинская церковь построена в 1911-18 гг. городским архитектором Евпатории А. Генрихом. Храм выполнен по византийскому образцу и смотрится достаточно сурово за счет гладких темноватых стен из пиленого камня, крупных лаконичных деталей оформления фасада.

Як пізніше виявилось, там хрестили нашого тата.

Побували біля піраміди (подивились на руїни Керкінітіди) а звідти на пляж. Цей пляж - це море, яке я не люблю - куча людей, музика, торговці... Хоча вода та берег там гарні.
По дорозі додому син пригостився кисневим коктейлем

та задоволений пішов у краєзнавчий музей Євпаторії.
Біля музею на газоні дивляться на відпочиваючих старовинні скульптури:


По дорозі додому нас зустріла хмарка у формі серця, яка так і просилась у фотографію:


При заїзді до Чорноморського у місцевих уточнили дорогу до центрального пляжу та з’їздили на розвідку

Наступного дня вранці ніжились теплою водичкою, чистим пісочком



будували замок з піску

та робили перекус пиріжками:




Після сну дітки робили листівки своїм близьким про море:


Увечері хотіли піти на пляж, але небо сильно нахмарилися, змінили думку - нас чекала покинута ракетна військова частина, що розташована неподалік будиночка. Тож, поспілкувавшись, з Танею вирішили прогулятися там.

Ілля: Ангелінка, не знаєш, нам ще довго іти по цій траві?
Ангеліна: Та ось, вже і стежечка. А то вже ці колючки - кругом!

Хто вище, я чи ангар?

Світло в кінці тунелю:

Здам кімнату: на березі моря, ручності на вулиці, вода у морі.





Вперше під рукою був фотоапарат і веселка була чіткою та подвійною



Лише природа залишилась охороняти покинуті людьми споруди



І неба синього блакить...

Так ми гуляли:









Описи місць та карти взято з doroga.ua

Продовження: частина 2
 

Реклама

Реклама

Баннер

Погода

GISMETEO: Погода по г.Киев

Случайное изображение

IMG_9297.jpg

Гости

Flag Counter