Прогулянки біля моря (частина 2: Тарханкут, Оленівка) PDF Печать E-mail
Оценка пользователей: / 18
ПлохоОтлично 
Добавил(а) DjiD   
alt

Перший вихід на високий кам'янистий берег Тарханкута - і подих перехоплює... Ти стоїш високо на скелях, а перед тобою - синє-синє море, що чітко на горизонті межує з небом. А під тобою біло-жовта скеля, ніздрювата, у виступах, пошматована вітрами і водою так, що босою ногою і не станеш. А під тобою - теж море... Але інакше - різнокольорове: темно-буре і ясно-ядучо-зелене. Таким майже електричним небаченим світлом сяють на Тарханкуті п'ятнадцятиметрові глибини. А бурою вода здається тільки там, де не глибоко, і на камені виростає морська трава чи мох. Але все це ти пізнаєш пізніше, коли, обережно ступаючи, дістанешся води.
А поки ти із захопленням першовідкривача дивишся в морську далечінь, відчуваючи, що стоїш на останньому метрі земної тверді, що перед тобою владна і безкрайня морська стихія.

Леся Скорик © "Світ слова"
Початок: Частина 1

Дорога від Чорноморська до Тарханкута приблизно 27 км. І побачивши поле з маками, не зупинитись було просто не можливо.






На мисі знаходиться старовинний маяк.
Спорудження маяка почалося 1816 року для забезпечення безпеки мореплавання. Того ж року з того ж матеріалу і за аналогічним проектом почалася конструкція башти-близнюка — маяка на півострові Херсонес.
Інкерманський камінь, з якого будувався маяк, добувався під Севастополем і транспортувався за допомогою барж. На той час не було зручних причалів, тому навантажені каменем баржі ставали на якір у караджінській бухті, звідки його переправляли на берег шлюпками. Потім по бездоріжжю везли безпосередньо до місця будівництва.
До кінця 1816 року було споруджено вежу без оздоблювальних робіт і необхідних пристосувань. Маяк являв собою кам'яну конічну вежу висотою 36 метрів з дерев'яним ліхтарем правильної десятикутної форми висотою 3,3 метра. Однак працювати у світловому режимі Тарханкутський маяк почав тільки в 1817 році після того, як на ньому був відрегульований освітлювальний апарат. Поруч із вежею було збудовано 3 будинки для обслуговуючого персоналу і складських приміщень....

При першій поїздці вхід до маяка був зачинений, тому ми насолоджувались лише виглядом з берега.

Під час милування краєвидами, нам запропонували морську поїздку. Діти із задоволенням сприйняли цю пропозицію. І, трішки поторгувавшись з місцевими про час та вартість подорожі, всі з задоволенням сіли у човен



Далі, прогулянка біля крутого берега. Дітям було цікаво покидати туди камінчики, але батькам не дуже весело їх постійно зупиняти. Але тут зустрілися сходи і вирішили спуститись до води.

Перекус печивом

Скелясний берег зроблений природою багатошаровий, ніби будівельники різних віків по своїм технологіям складали разом частинки

А у кришталево-чистій воді

живуть медузи

крабики



рибки

різні водорості, які роблять дно слизьким, як лід

Ми з Валіком вирішили скупнутися, але вода там крижана, і кожен, зробивши невеликий заплив, швиденько йшов грітися.
Сонечко почало припікати, тож вирушили у зворотньому напрямку. Біля маяка, як і повсюди в Криму, ростуть чудові троянди


У путівнику була адреса маєтку Попова.
Экономия Тархан - бывшее имение генерала В. Попова - личного секретаря генерал-губернатора Новороссийского края Г. Потёмкина. Эти земли были пожалованы ему в кон. XVIII в. Тогда же был возведён господский дом, а вокруг него заложен сад и парк. В перестроенном виде бывшая поме­щичья усадьба сохранилась на мысе Кара-Мрун в северо-восточной части села Оленевка. Сейчас здание отреставрировано, является одним из корпусов пансионата "Солнечная долина". Также сохранился парк: рельефный ландшафт, зеленые насаждения, планировочные детали.
Але координати GPS показували якісь недобудови. Поспілкувавшись з місцевими таксистами, поїхали у вірному напрямку. Біля 3 км по вибоїнах, з "лежачими поліцейськими", які були майже "стоячими", що ми об них днищем потерлись, але доїхали до місця.
А тут - насолода: старовинний будинок, вигляд якого повертає нас у царську Росію



всюди дерева, квіти

пахне обідом, який готують у їдальні, купили булочок та пішли у затінок насолоджуватися.


Наступного разу, наша еспедиція потицьнулася до маяка увечері, в переддень від’їзду. Адже так хотілось побачити як працює маяк. Військові зібрали по 20грн з кожного дорослого і всі пішли.

У 1959 році на Тарханкутському маяку з'явилася електрична система і автоматика для керування нею. Світлооптичний маяковий апарат ЕМН-500 працює дотепер.

Вигляд з оглядового майданчика

Це безкрайнє море так і манить



Цього разу вибрали північний берег мису, де чекали на захід сонця та автоматичне ввімкнення маяка, який реагує на недостатність світла.
З одного боку степ

а з іншого море

Гарне місце для парковки

Що потібно дітям, як не пікнік на березі моря?

та полазити по горам з каміння і покидати ці камінчики у воду?

Поки наш тато купався, я фотографувала море, хвилі, Ілля бігав, Ангелінка з Льонею збирали мушлі, Таня з Вовчиком погуляла та грілась в машині, сонечко сіло у море

та ввімкнувся маяк.


До зустрічі, Тарханкут!


Продовження: Частина 3
Описи місць взято з doroga.ua та вікіпедії
 

Реклама

Реклама

Баннер

Погода

GISMETEO: Погода по г.Киев

Случайное изображение

IMG_9413.jpg

Гости

Flag Counter