Зимовий похід в травні (Частина 1) PDF Печать E-mail
Оценка пользователей: / 18
ПлохоОтлично 
Добавил(а) Макс   

 

В серпні 2008-го, коли вперше Тетяна запросила сходити в Карпати, отримав неоціненну насолоду від пережитого всього за якихось три дні в горах. Тоді ходили на Довбушанку. Побачивши за перший день всю красу гір з середини, довелося брати гору на другий. І так сталося, що вершину брав на самоті. Пробрався через альпійку, пройшов один підйом, другий, запихався. Ось-ось ніби вже вершина, а ні ще один підйомник. І вже, коли майже вибився з сили, із накрапаючим дощем дістався до верху. Це просто треба спробувати. Стоїш на краю світу, через тебе пролітають хмари, а ти знесилений кричиш, що є духу і не важливо, що кричиш. З того часу Карпати в моїй душі. І я думаю, що на все життя!

 

 

 

 

З великим і запальним ентузіазмом Макса Яковича, надією побачити підсніжників, попити гарячого чайку з першоцвітів, а головне втекти від щоденних офісних буднів «я і мая кАманда» у складі шести перевірених туристів надумали покорити з другої спроби Попа Івана Чорногорського.

 

Маршрут перевірений, хоч і не подоланий до кінця. В ролі командира-сусаніна цього разу обрали Юру, а для того, щоб ця ноша не здавалася йому занадто легкою, мама Люда із превеликим задоволенням накинула йому пару котелків і пакет їжі.{#emotions_dlg.laughing}

 

Івано-Франківськ зустрів нас дещо прохолодним і дощовим ранком.

 

Володя, наш незмінний водій, трішки погладшав і знову закурив. При під’їзді до Надвірної почали пролітати перші сніжинки. В Делятині і Ворохті сніжок вже йшов гарний і лапатий. По словам Володі, в горах сніг взагалі йшов вже третій день.

 

 

В дорозі виявилося, що у Макса Вікторовича є сховані таланти і насправді клоун в Макдональдсі, то наш хороший знайомий{#emotions_dlg.laughing}

Бафф сподобався всім.

 

Потихеньку, вже по зовсім зимовій дорозі добралися до прохідної заповідника.

 

 

Там нам, з усмішкою на обличчі, зустрічав майже досвідчений слідопит {#emotions_dlg.smile}

 

А ще один в формі, збив с мами Люди 150 грн. і розписку, за якою вона була відповідальна за всіх. На половині дороги до Заросляка, прудконогий Т4 на літній резині застряв і ми змушені були робити висадку десанту.

 

 

На страрті!

 

Дихалося так легко. Було таке чисте повітря та ще й зимовою весно. Словом – одна насолода. Проте, деякі бізнесмени із Заросляка, трішки підпортили нам інгаляцію на дизельному бусові. А через метрів 200 їм ще й довелося допомагати виїхати.

 

Також по дорозі зустріли старого знайомого. Молодого метеоролога із метеостанції – Андрія. Перекинулися словами, дізналися, що на цю ніч в горах буде близько -6 по Цельсію і снігу – валом. Вручили примірники газети з минулорічним репортажем про їх чітку і відповідальну роботу. Автором звісно могла бути тільки наша мама Люда {#emotions_dlg.smile}

 

Дійшовши до Заросляка, вирішили трішки перепакувати рюкзаки, попити гарячого чайку і перекусити.

 

Вирушили далі і були тільки приємно здивовані зимовою красою Карпат. А іноді навіть сонце поглядало на нас із-за хмарок і тільки додавало нам сил йти вперед.

 

Мама-Люда «уходящая вдаль»!{#emotions_dlg.laughing}

 

На підході до Пожежевської я мабуть трішки проголодався, командир явно «здох», мама-Люда мало не пустила сльозу, а Лілю взагалі пропала{#emotions_dlg.laughing}

 

За мить і Вітя не втримався, ревів як пацан за сестричкою!{#emotions_dlg.laughing}

 

Але вона скоро знайшлася! З А-у-ууу {#emotions_dlg.laughing}

 

 

А ось так «взимку» виглядають метеостанція та Пожежевська.

 

 

По дорозі частенько зустрічалися поодинокі фотографи

 

 

Не відійшли ми і 200 м від метеостанції, як побачили ось таку нору. Якщо по дорозі до Несамовитого ще були сумніви, що там хтось проживає, то дорогою назад вони остаточно розвіялися великою кількістю слідів до нори і від неї.

 

Здавалося, що води б мало бути побільше, але через струмки ми ще спокійно переходили.

 

Ось так зима вирішила нагадати про себе.

 

 

 

«Зубы не виданных зверей» (з мультфільму «Маша и медведь»){#emotions_dlg.smile}

 

Відпочинок. Якщо хтось до сих пір думає, що в таку погоду холодно йти, то подивіться на мокру спину Віті.

 

А для того, щоб ноги залишалися сухими, Лілю презентувала нову колекцію бахіл.

 

Старий знайомий вказівник.

 

Ну а далі трішки в гору. Хоча як вияснилося не так і легко. На зустріч йшли пару туристів. Вони ночували на озері. Живі.{#emotions_dlg.laughing}

 

Дійшли до Несамовитого. Ось такий в нього вигляд взимку.

 

Зверху було іноді сонячно, але на градусів 5 холодніше.

 

Особливо це відчувалося, коли вже не йдеш з рюкзаком, а стоїш на місці.

 

Швиденько поставили палатки на пів метровому, а то де і більше шарові снігу.

 

І взялися нашвидкуруч приготувати хоча б якусь теплу вечерю. Ну зокрема, це була вівсяна каша з тушонкою з риби і свинини. Добре, що взяли парочку газових балонів, а то біля озера розпалити не було чого, та й в принципі заборонено.

 

Смачно повечерявши, розійшлися по палаткам тільки з однією думкою…

 

 

Далі буде…

 

Продовження

 

Правила



Get the Flash Player to see this player.

Реклама

Реклама

Баннер

Погода

GISMETEO: Погода по г.Киев

Случайное изображение

IMG_9218.jpg

Гости

Flag Counter