День Незалежності-2014. Від Говерли до Смотрича PDF Печать E-mail
Оценка пользователей: / 7
ПлохоОтлично 
Добавил(а) Yura   

Лезут в гору туристы- новичок, значкист, разрядник и инструктор.
Новичок: "Щас сдохну. Щас сдохну".
Значкист: "Вот дойду до того камня - и сдохну".
Разрядник: "Щас дойду до вон того камня, и если не сдохнут они, то сдохну я".
Инструктор: "Ну, и лоси мне попались - хоть бы сдох кто-нибудь, что ли".

 

 

Деякі найкращі речі в житті трапляються несподівано, до них не готуєшся, їх не плануєш, їх не можна передбачити так ось і трапилось на цей раз, одна з найкращих подій життя - перший повноцінній піший похід у Карпати.  Нові люди, новий досвід, нові відчуття, все це занадто сильно зацікавило щоб проігнорувати такий подарунок долі (тут окрема подяку Максу).

В звіті більше будуть фігурувати мої власні емоції, тому прошу не ображатися якщо про когось не напишу. Ви всі найкращі))

Так от, почну з складу:

  1. Людмила Яківна  Гапюк – вона ж Мама Люда.
  2. Таня Міхненко – просто Таня
  3. Таня Новікова – ще разТаня{#emotions_dlg.cool}
  4. Лілія Бочко – позовні «Мала»
  5. Сіранчук Ксенія - Ксюша
  6. Діма Поплавський - Діма
  7. Анатолій Пономаренко – Толік
  8. Москалюк Максим - Макс, він же Кум.
  9. Шлапак Юра – Юрок, він же Шлапачок, він же…… ну ще деякі епітети які я почув в потязі від Мами Люди ))))
  10. Бодак Марія –Маша, вона ж Кума…і також деякі епітети))))
  11. Герега Юра – по ходу Кум…

 

Стартував наш похід з Заросляка. По плану Заросляк-Говерла-Несамовите-Бребенескул – Піп Іван – Дземброня. Приблизно о  дев’ятій ранку ми перепакували свої  «грузачки», паралельно намагаючись щось попоїсти щоб під ложечкою не сосало, та й вирушили.  По дорозі зупинились зафіксувати старт нашого маршруту… так от на цій фото можна побачити групу з бадьорим настроєм котра навіть не підозрює що до кінця дня від той бадьорості залишеться тільки бажання «дойти до камня і здохнуть».

От так, змійкою, вперши очі  до долу, іноді підіймавши голову щоб глянути  чи не збились з курсу, деремося у гору. Скажу що спочатку випльовував легені, а потім коли плюватись не було чим, стало легше, але для себе уяснив одне , до такого походу треба добре готуватись.

Доречі  народу перлось на гору, начебто там бескоштовно роздавали квартири у Киеві, так от в результаті такого ажіотажу на Говерлі була зовсім неспокійна обстановка, якийсь мурашник, Ліля навіть яскраво висловилась на цей рахунок , сказавши що це якийсь вокзал, не вистачало тільки китайців.

 

Поднявшись на гору и отдышавшись, турист восторженно сказал своему коллеге: 
- Взгляни, какая прекрасная долина внизу под нами, какой живописный пейзаж! 
- Не понимаю, зачем мы тащились вверх, если внизу так красиво?

 

Але то було вже пофігу, ота кількість людей, ота біль в ногах, ота дурна пульсація в місках, було все до спини, бо ми підкорили цю вершину, Юрік навіть намагався злетіти вище на радощах…. тільки мабуть обув важка була, чи баласту багато мав…неполучилось)).

Так от, трохи віддихавшись, протерши очі, розігнувши спину я обернувся…. ото  пейзажі, образно кажучи «пісяв кіпятком», реально круто, воно того варте і якщо мене хтось спитає, чого я дурень поперся на гору коли можна погріти булки на пляжі, всучу йому ці фотки хай вдавится від заздрощів.

Декілька панорамок для повноти відчуттів.

А от так Говерла виглядає з іншого боку, нічогенький такий пагорбочок)). Трохи відпочивши ми продовжили нашу цікаву подорож по дивовижним Карпатам, далі нас чекали ще п'ять вершин.

Ще один «карпатський мастодонт» г.Туркул дуже потужно виглядає.

А ось так народ на Несамовитом готується до Дня Незалежності України. Патріоти що тут казати))

Трохи далі від Несамовитого почався діалог з шлунком, котрий слізно просив щоб в нього щось жбурнули. Прийшлось робити привал, бо не тільки я спілкувався з шлунком (до речі я шизофренії не маю можу надати справку), розгорнули імпровізовану скатертину у вигляді газет, виклали все хто що мав. Так от меню у нас було таке, бомбейска курка, салат з авокадо, фрикадельки з м'яса лосося, стейк з кров'ю…цього всього звичайно до столу не подавалось, але повірте,смачнішого ніж та  квасоля в томаті, оті сухі бутерброди з ковбасою, кукурудзи,помідорів, сиру я не коштував, стейки навіть близько не стояли)))

Трохи почавкавши, вирушили далі, до місця, де ми запланували ночівлю залишалось зовсім небагато. Через годинки дві перед нами постало найвище озеро України – Бребенескул.  Здається, ось воно прийшли, ще трошки і все…але то булу хибна думка, спускатись до низу коли ноги відмовляють то справді пекло, спускались хвилин тридцять.  Лагер розташували недалеко від води, попипи чайку, коньячку, де хто покупався,потім ще раз чайку, вино, хтось почав розповідати цікаві історії, хтось готувався до сну, всі вже морально готувалися на завтрашній день брати Піп Іван, та з цією думкою полягали спати…

На ранок нас збудив ДОЩ… дощ в горах то така «курва» що краще мабуть самому відчути ніж розповідати.  Коли йдеш під гору а в лице лупить, розігнаний вітром, дощ, мов душ Шарко пронизує обличчя наскрізь, коли обув настільки мокра що тобі вже пофігу чи ступати в калюжу чи ні, коли з сухих речей на тобі тільки «труселя» )) і то мабуть не в усіх, і головне коли вітер валить настільки потужний що ти робиш крок вперед а два в сторону…от тоді починаєш відчувати смак життя, коли борешся з собою та з стихією…ото був кайф. Піп Іван звісно ми обійшли стороною, сказали що в таку погоду немає сенсу  підійматись, звернули до Смотрича та майнули до низу…Що до дівчат….я Вами захоплююсь, тут в мережі де що для Вас накопав))))))

Вместо каблучищей,дайте мне ботинки.
вместо клатча в руки,на плечо рюкзак.
вместо spa-салона,глянцевых картинок,
у костра палатку,котелок,черпак.
не хочу я в Турцию,не хочу в Египет.
не хочу на солнце плавится,как сыр.
а хочу в Карпаты,где так дождик всыпет,
что намокнут разом все мои трусы.
если покажу я задницу погоде,
засмеются горы,тучи разогнав.
напою им громко что-нить не по моде,
заору от счастья,на траву упав;)

Так, тепер ми знаємо як міняти погоду з дощової на сонячну, варто дівчатам показати негоді дупку)))))

Фото звичайно з шестигодинного переходу немає в таку негоду навіть ставати не хотілося.

На вечір ми спустились до селища розбили лагер, зібрались перед багаттям, напевно єдиний раз за весь похід, та й з реготом вспоминали на якій годині у кого  що змокло)) також мали чудову фотосессію з «тьолочками»…

За квартою чаю та чудовою бесідою не помічаєш як  швидко біжить час, здается тільки вечоріло а тут клац хтось світло вимкнув… може кума чаєм «справжнім» напоїла. ))) Та коли з’явилися зорі…таке небо можна побачити тільки в горах, то як ковдра з розсипаними діамантами, коротше кажучи можна було до ранку лежати та рахувати зірки..але хтілося спати,тож поплентались до палаток.

На ранок випав щільний туман, і одинадцять їжачків почали збирати речі.

Ось так промайнули два чудових дня. Шкода що все приємне швидко закінчується, але навіть оті два чудових дні дали потужне перезавантаженя, після котрого відчуваєш себе «новим». Чудова компанія, котра за два дні стала ріднішою за сорочку)) Ви класні, і головне Ви «правильного формату».

Дякую Вам за чудові емоції …

Слава Україні.

P.S. Прошу за помилки сильно ломаками не бити...

P.P.S. Куме але у тебе довгі руки…..отими жменями б сметанки зачерпнути)))

 

Правила



Get the Flash Player to see this player.

Реклама

Реклама

Баннер

Погода

GISMETEO: Погода по г.Киев

Случайное изображение

IMG_9195.jpg

Гости

Flag Counter